- нарядник
- -а, ч.Особа, яка наряджає, визначає роботу кому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
нарядник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
НАРЯЖАТЬ — НАРЯЖАТЬ, нарядить кого, что; вообще: сряжать, снаряжать, приготовлять, изготовлять, припасать; ныне более употр. в частных значеньях: | назначать в дело, в работу, распределять народ; | одевать в нарядное платье, рядить; украшать. Пошли сотского … Толковый словарь Даля
нарядниця — і. Жін. до нарядник … Український тлумачний словник
ВЫГОЛЕКСИНСКОЕ ОБЩЕЖИТЕЛЬСТВО — (Выговская пуст.), крупнейший центр старообрядцев беспоповцев, положивший начало поморскому согласию; состояло из Выговского (муж.) и Лексинского (жен.) общежительств под единым управлением. В. о. было основано в окт. 1694 г. церковным дьячком из … Православная энциклопедия